Це було давно. В одному селі дівчата й жінки вирішили показати свою майстерність. Домовилися, що в неділю всі прийдуть на сільський майдан і кожна принесе найкраще, що вона зробила своїми руками: вишитий рушник, полотно, скатерку, одяг. У призначений день усі дівчата й жінки прийшли на майдан. Принесли безліч дивовижних речей. У старих людей, яким громада доручила назвати найкращих майстринь, очі розбіглися: багато було талановитих жінок і дівчат. Дружини і дочки багатіїв принесли вишиті золотом і сріблом шовкові покривала, тонкі мережані занавіски, на яких були вив'язані дивні птахи. Але переможницею стала дружина бідняка — Марина. Вона не принесла ні вишитого рушника, ні мережива, хоч усе це вміла чудово робити. Вона привела п'ятирічного сина Петруся. А Петрусь приніс жайворонка, якого сам вирізав з дерева. Приклав Петрусь жайворонка до губів — заспівала, защебетала пташка, як жива. Всі стояли на майдані, не поворухнувшись, усіх зачарувала пісня, раптом у блакитному небі заспівав справжній, живий жайворонок, якого привабив спів на землі. "Хто творить розумну і добру людину, — найкращий майстер" — таке було рішення стариків. Усі ви трудитесь, і кожен чогось-таки вже досягнув у своєму житті, чогось надбав, щось створив своїми руками і розумом. Та все-таки "людина залишає себе в людині. Якщо хочеш залишитися в серці людському — виховай своїх дітей," — повчає великий український педагог. Істина ця для вас не нова. Але кожен, хто має дітей і серйозно займається їх вихованням, напевне, усвідомлює: виховання дітей не лише найважливіше, але, мабуть, і найскладніше наше завдання. Що ми бачимо сьогодні поглянувши на сучасний стиль життя наших дітей на їх вподобання та захоплення. Спробуйте підслухати як спілкуються між собою підлітки у своїй "компанії" — і у вас вуха зів'януть, навіть, якщо ви не надто вимогливі до свого мовлення. Епідемія нецензурної лайки поширилась серед школярів . Особливо боляче й соромно слухати, коли нецензурно висловлюються дівчата — майбутні матері. Нахабство, розв'язність, безцеремонність процвітає не лише в словах, а й у поведінці молоді. А наслідки — жахливі. Мета нашої розмови — насторожити вас, спонукати до глибоких роздумів, звернути увагу на архіважливість цього напряму. Будьте уважними до своїх дітей, звертайте увагу на кожен їхній вчинок, кожне слово. Говоріть зі своїми дітьми про ідеал дівчини з погляду нашої народної моралі, говоріть з ними про дівочу честь, гідність, гордість. Хай від вас вони почують, що вінок нареченої, про який мріє кожна дівчина, — це не лише прикраса, а й символ чистоти, яку вона повинна зберегти до свого щасливого заміжжя. Бо від кого вони про це дізнаються? Засоби масової інформації рекламують презервативи, щоб захистити молодь від СНІДу. А як уберегти від бруду свою душу, — щось не можемо назвати такої молодіжної програми. Хай ваші дочки чують від матерів, що дівчаткам огидно не лише вживати брутальні вирази, матюки, а й слухати їх і бути присутніми там, де такою мовою послуговуються. Порядні дівчата не мають про що говорити з лихословами, грубіянами і розпусниками. Говоріть зі своїми синами, які так хочуть якнайшвидше подорослішати, про гідність справжнього мужчини, про його лицарське ставлення до дівчини, жінки, незалежно, хто вона для нього: подруга, сестра, мати чи просто жінка. Звичайно, якщо батько сам висловлюється нецензурною лайкою, а мати не залишається в боргу й відповідає тим самим, — годі й починати з сином чи донькою розмову на цю тему. Виховання починається з власного прикладу, саме батьки мають бути для підлітків еталоном чесності, порядності, вірності, моральної чистоти, високої культури. Стежте за своїми словами і вчинками, бо діти помічають і те, чого ми самі за собою інколи не помічаємо. Василь Сухомлинський застерігав: "Бережіть слова! Будьте обережними й обачними, спонукаючи дітей висловлювати свою думку". Педагог радить учити любити, а не говорити про любов. Учити відчувати й берегти свої почуття, а не вчити підшукувати слова для того, щоб сказати про неіснуючі почуття. Так плодиться лицемірство. "Безсоромність породжується нездійсненними обіцянками. Не невольте дитину давати обіцянку, до якої вона духовно не підготовлена, для якої в неї ще немає сил і твердості душі. Якщо вона сама щось обіцяє, — вислухайте, повірте і разом з тим скажіть: не давай обіцянки, якщо не впевнений, що виконаєш її. Пам'ятайте, що погана звичка часто давати слово, обіцянку і забувати про них породжує здерев'яніння, окостеніння серця, воно не відчуває мерзотності, брехні" (В.Сухомлинський). Нехай у вашій сім'ї панують правда і довіра. Нехай кожне слово, вимовлене батьками, дає плід, а не залишається пустоцвітом. Немає потреби вам, людям дорослим і розумним, нагадувати азбуку моральності. Ви ж бо добре знаєте, що, за законами писаними і неписаними, вважається високоморальним, а що є негідним людини, що є етичним, а що суперечить нормам. Хай знають ваші діти, що для вас святая святих — Заповіді Божі, що ви поважаєте звичаї і традиції рідного народу. Найбільшим багатством вважаються чесноти і добре ім’я серед людей, найбільша мрія ваша — бачити їх, своїх дітей, людьми, хорошими, порядними, високоморальними, гідними поваги, що ніколи ні словом, ні ділом не зганьблять свого роду. Бажаємо вам успіху у виконанні своєї батьківської місії.
