Основні програмні орієнтири щодо виховання громадянина України визначені в Законі України „Про освіту”, Державній національній програмі „Освіта України ХХІ століття”, Національній доктрині розвитку освіти, Концепціях національного громадянського виховання особистості та інших документах. У них наголошується, що основою розвитку українського суспільства є „виховання свідомого громадянина, патріота, набуття молоддю соціального досвіду, високої культури міжнаціональних взаємовідносин, формування в молоді потреби та уміння жити в громадянському суспільстві, духовності та фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, трудової, екологічної культури”. Нажаль у нашому сучасному українському суспільстві кількість патріотів з часом зменшується. Багато людей під впливом економічної кризи, соціальних недостатків починають презирати сучасну державу. І дух патріотизму в їхніх серцях починає повільно втухати, як маленький вогник під час дощу. Дух патріотизму починає перетворюватись на інший дух - дух презирства. З країни виїзджає багато людей, юнаки шукають собі "білого білета", щоб не іти в армію, а дух національної свідомості ледь жевріє своїм маленьким, майже потухлим вогником. Жаль терзає мою душу, коли проходжусь по звичайному українському місту, де значна частина населення навіть не знає української мови, а говорить на чужому всім народам наборі слів із різних мов, який ми називаємо суржиком. Українська культура зайшла в тупик із якого не може знайти виходу. Українські патріоти, яких так потребує суспільство, ніби сплять довгим сном у душах багатьох українців, проте люди не хочуть розбудити той дух патріота, який все більше і більше гасне у їхніх серцях. Тоді, коли ми, педагоги, зможемо запалить у душах наших вихованців вогник патріота, тоді весь народ понесе його у своїй душі. Що ж зараз залежить від педагогів? Спробуємо дати відповідь на це запитання.
