Кожна особа коли укладає шлюб мріє, що завжди буде жити з коханою людиною і ніякі життєві негаразди не завадять цьому. Тим більше, що людина за своєю природою «парна» істота і для того, щоб протистояти проблемам, виростити дітей кожному потрібен надійний тил. На жаль щастить не всім визначити одразу: «свою» людину ти зустрів чи ні. В таких випадках страждають всі, а особливо діти. Саме в ранньому віці для дітей важливо знати що їх люблять і піклуються про них. Тому коли дорослі приходять до висновку, що їх спільне життя зазнало краху, вони повинні вирішити головне: з ким залишиться дитина і яким чином вони будуть про неї піклуватись. Є два шляхи: домовитись або звернутись до Сімейного кодексу України. Якщо домовитись не вийшло тоді необхідно звертатись за допомогою до суду і стягувати аліменти на неповнолітню дитину, а якщо й дружина потребує допомоги то і на її утримання. Раніше законом було конкретно встановлено відсоток який стягувався по аліментним зобов’язанням. Тепер суд за Сімейним кодексом встановлює розмір аліментів індивідуально – у відсотковому відношенні від доходів або певну суму щомісяця. При визначенні розміру аліментів як у частці заробітку, так і в твердій грошовій сумі суд враховує: стан здоров’я та матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність у платника інших дітей, непрацездатних дружини або чоловіка, батьків, інші обставини, що мають істотне значення. Статтею 182 кодексу встановлено, що за жодних обставин розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 30 відсотків встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Аліменти присуджуються від дня пред’явлення позову, а якщо позивач зможе надати суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв’язку з ухиленням останнього від їх сплати, суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за 3 роки. Розмір аліментів може бути згодом зменшений за рішенням суду у разі поліпшення або погіршення здоров’я платника або стягувача. З дозволу органу опіки та піклування батьки можуть укласти договір про припинення права на аліменти на дитину в зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно. Можливість укладання такого договору передбачена в нашому законодавстві вперше. Таким чином, дитина стає власником чи співвласником нерухомого майна, переданого за договором. Це може бути житловий будинок, квартира, земельна ділянка тощо. Виплата аліментів не звільняє того з батьків, який проживає окремо від дитини, від обов’язку брати участь у додаткових витратах на дитину. Додаткові витрати на дитину можуть бути викликані особливими обставинами ( розвиток здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). У разі спору розмір додаткових витрат визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Якщо при перевірці орган опіки та піклування виявить нецільове витрачання аліментів, платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні банку. Обов’язок батьків утримувати повнолітніх дітей виникає в разі їх непрацездатності та потребі матеріальної допомоги за умови що батьки можуть таку матеріальну допомогу надавати. Статтею 199 Сімейного кодексу України визначено, що в тому разі, якщо повнолітні діти продовжують навчатися і потребують матеріальну допомогу то батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення ними 23 років. Це право пов’язується тільки з денною формою навчання та за умови що батьки в змозі надавати матеріальну допомогу. Аліментне зобов’язання носить особистий характер тобто в наслідок смерті особи, яка сплачувала аліменти, аліментні зобов’язання припиняються. Право на отримання аліментів, а також обов’язок по їх сплаті не можуть бути передані будь-якій особі. Хочу звернути увагу, що позбавлення батьківських прав не позбавляє особу від обов’язку утримувати своїх дітей. Підводячи підсумок хочу звернутись до батьків: пам’ятайте про головних людей у своєму житті і про те, що з часом ви також будете потребувати допомоги.
Пам’ятка для батьків Права дитини порушуються:
Якщо її потреби ігноруються;
Якщо по відношенню до дитини спостерігаються випадки насильства або приниження;
Якщо порушується право дитини на свободу та недоторканість;
Якщо дитину залякують;
Якщо вона не має права голосу у процесі прийняття важливого для сім’ї рішення;
Якщо дитина не може вільно висловлювати свої думки та почуття;
Якщо дитина не може вільно висловлювати свої думки та почуття;
Якщо її особисті речі є недоторканими;
Якщо її використовують у конфліктних ситуаціях з родичами, спекулюючи її почуттями;
Коли дитина стає свідком приниження гідності інших людей.
Реакція дитини на порушення її прав.
Виникають труднощі в спілкуванні з однолітками та дорослими;
Занепокоєність дитини з приводу особистої безпеки, ріст відчуття дефіциту любові до неї;
Дитина перебуває в поганому настрої;
Може втекти з дому;
Може приймати алкоголь або наркотики;
Можливість спроби суїциду.
Як не нашкодити та допомогти своїй дитині.
Пам’ятати, що дитина – це окрема особистість, яка має свої власні почуття, бажання, думки, потреби, які потрібно поважати;
Забезпечити її фізичну безпеку;
Навчити її казати «Ні», навчити захищатися, вміти поводити себе безпечно;
Негайно припинити фізичну та словесну агресію по відношенню до дитини та до інших людей;
Знайти час для щирої розмови з дитиною кожного дня;
Ділитися з нею своїми почуттями та думками;
Пам’ятати про вік дитини та про те, що вона має особисті особливості;
Залучати її до обговорення тих сімейних проблем, які можуть бути для неї доступними;
Залучати дитину для створення сімейних правил.
Рекомендації батькам підлітків, схильних до правопорушень
Намагайтеся бути завжди позитивним прикладом для своєї дитини, законослухняним громадянином своєї країни.
З молодшого віку прищеплюйте дітям повагу до закону, прав людини.
Проявляйте витримку, терпіння під час спілкування з дитиною, обговорення його протиправних вчинків (дій).
Шляхом переконання, створення гідних та цікавих життєвих перспектив сприяйте виникненню у підлітків прагнення до законослухняності, вибору гідних друзів, дозвілля.
Відмовтеся від постійних повчань, не закріплюйте у підлітків негативної оцінки своїх учинків.
Ненав’язливо здійснюйте систематичний контроль за життєдіяльністю підлітка.
В процесі необхідного перевиховання змінюйте обставини в сім’ї, звичні форми поведінки, спілкування, контролю та інше з дитиною та поміж дорослими.
Сприяйте особистісному зростанню дитини.
Висловлюйте йому свою довіру, схвалюйте його досягнення, виробляйте вміння не тільки підкорятися, а й командувати.
